RU | "МЕЛОДІЇ ДУШІ" (2014) |
"НА КРИЛАХ КОХАННЯ" (2015) |
"ПОЛОТНО ЖИТТЯ" (2016) |
"КАРУСЕЛІ ДИТЯЧИХ МРІЙ" (2018) |
| "МАЛЮЮ ВЕСНУ ДУМКАМИ" (2020) |
"ДОРОГА КОХАННЯ" (2021) |
"ОДНА ВІЧНІСТЬ НА ДВОХ" (2021) |
"ПОВЕРТАЙСЯ ЖИВИМ" (2024) |
| "ВИШИВАНІ ПІСНІ" (2026) |
" " ( ) |
" " ( ) |
" " ( ) |
|
Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір | |||
|
Готові до співпраці з професійними виконавцями | |||
|
|
Війнули крила в тиші мовчазній, Припорошивши світ зірковим пилом. І прилетів до мене янгол мій – Мій охоронець, вісник білокрилий. Найкращий друг, і він один такий, Розумний, на волоссі пил століття, А погляд ніжний і такий м’який, Вразливий, чуйний, як ні в кого в світі. Я бачила його в своєму сні, І тиша над Землею панувала. Мені співав він чарівні пісні, А потім зник, немов і не бувало. Якщо покличу – знаю - прилетить, Коли він поряд , серце завмирає. А очі дивні - мов небес блакить. Пильнують ніжно, хоч і не свята я. Мій Янголе, прошу я: обніми Дай руку, захисти мене не вперше, А помилюсь, благаю: підніми Надію дай, щоб жити стало легше. Мене, мій Янголе, від зради бережи, Перед тобою голову схиляю, Благаю, шлях до щастя покажи, Бо долі іншої собі я не бажаю! (26.02.2026) |
|
|
Я знав і вірив весь цей час, Бо жив надією про тебе, Тож кожний день і повсякчас Я мріяв… і побачив в небі Яскравий сяючий сапфір - Це зірка вранішня розквітла. Ти доля - сплетена зі світла Нічній пітьмі наперекір. Поволі, в сивому серпанку З-за небосхилу сонце встане. Перед тобою на світанку Його проміння вмить розтане, Як тонкий лід… Я вірив, і увесь цей час На мрії тільки сподівався, Аби побачити тебе… Й нарешті дива дочекався. Бажаючи лише того, щоб бути Твоїм вінцем, моя кохана… Ти – мов чарівний дивосвіт, Мов світло зоряне у небі, А я - палаючий болід… (22.09.2025) |
|
|
На цвинтарях міст українських і сіл Часом відбувається щось нетипове: Жінки до солдатських приходять могил І поруч стають, щоб почати розмову. Говорять коханим, що сталося з ними, Як діти, як вдома, буває, і більше. Вони розмовляють так, ніби з живими, Бо він для них поруч - по інший бік тиші. Невпинно роки розмивають кордони І пам’ять стиратиме струни любові. Герої ідуть, та лишається пісня, Вона в нашім серці лунатиме вічність. А люди навколо кудись поспішають І це розтинає і серце, і душу. Для когось в турботах життя проминає, Для когось – застигло, що миті не зрушиш. Та поки дружини приходять й говорять І мають у цьому нагальну потребу - Живуть їх герої у кожному слові, Промовленім в тиші й почутім на небі. (22.08.2025) |
|
|
(Слова Михайла Пляцковського, музика Олександра Зацепіна, переклад Сергія Бояренцева) Баржі й кораблі гудять в порту, Вірять моряки в свою мету, Всім вітрам на зло кожний щоб волів Діставатись до нових світів. Сняться часто Мені вночі дельфіни. Сняться чайки І щогли бригантини. ПРИСПІВ: Хвиля мій слід змиває, А я на берег прийду до ранку знов. Море, ти чуєш, море, Ти - моя мрія й моя любов. Море, подаруй свої шторми, Хвилями стрімкими обніми. Палубу хитай, з ніг мене збивай, Тільки відступати не давай! Знаю, можеш Ти чорним бути й синім. Море, море, Я хочу бути сильним. (02.05.2025) |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
У білих пелюстках хова обличчя Красуня-квітка тепло-золоте, Чарує всіх вже не одне століття Творіння Боже ніжне і просте. ПРИСПІВ: В моєму серці ромашки світло - Любов до тебе - безмежний світ. В буремнім січні і в синім квітні Тобі дарую ромашки цвіт. Любов до Тебе - безмежний світ. Тобі дарую ромашки цвіт. Наспівують вітри дзвінкі сонети Про неповторні зорі степові. Любов малює щедро на мольберті Шовкових трав ромашки польові. ПРИСПІВ (08.05.2025) |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
Можна вірить другові чи милій, Марить наяву чи уві сні, Білизну червневих ніжних лілій Заплітать букетами в пісні. Можна жить, а можна існувати, Можна думать — можна повторять. Та не можуть душу зігрівати Ті, що не палають, не горять! ПРИСПІВ: Люди всі по-своєму уперті: Народившись, помирає кожна, А живуть століття після смерті Ті, що роблять те, чого «не можна». Можна жить, а можна існувати, Можна думать — можна повторять. Та не можуть душу зігрівати Ті, що не палають, не горять! ПРИСПІВ |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
Уміє дощик співати: У нього не краплі - ноти. А літній квітник картатий - Співучі Землі щедроти. У неба пісня - то мрія, За ноти - зірки-візитки. І я співати умію, А ноти мої - то нитки. ПРИСПІВ: Вишиваночка - як пісня, Що лунає крізь віки. Все на ній: - і "до", і "після", Мов історії рядки. Мелодії-візерунки Ласкаві, як ті світанки, І дітям моїм, й онукам Звучатимуть з вишиванки. ПРИСПІВ |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
Пройшовся вражий черевик По квіточці-країні… Живе упертий Домовик В зруйнованій хатині. Живе незламний Домовик, Господарів чекає І так, як завжди, так, як звик, Про ту хатину дбає. Хоч пахне лихом із гаїв, Пощезне то до денця! І милих, рідних хазяїв Домовичок діждеться! В труді, без розпачу і скарг Він з рана і до смерку… І береже найбільший скарб – Хазяйчину цукерку. Послухати: |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
Соловейко зайшовся піснями, Розійшлися хмарин завитки. Вишиваю сорочку для мами, Підбираю найкращі нитки. ПРИСПІВ: Кожен стібочок - здоров'я для мами, Щастя й добробут на довгі літа. Вправно звиваються нитки з думками, То - не робота, то - радість свята. Мамо, лагідне ниток сплітання - То не сказані мною слова. Візерунки - як щире зізнання: Ти для мене у світі одна. ПРИСПІВ Хай зігріє тебе вишиванка, Як любов зігріває моя. Соловейко співає до ранку, Тож до ранку працюю і я. ПРИСПІВ |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
Біль стікає по стінах, блима лампа вгорі, Сивий дід оглядає фотокартки старі. Ось синок у садочку, на дачі ось влітку, А цю білу сорочку пошила ще тітка. Учень, потім - дорослий, щастя серед рідні... Усміхаються з фото милі, радісні дні. Де ж подівся розумний, веселий хлопчина? Звідки в нього взялася ворожа личина? Син стоїть з того боку, за чужі прапори - Проти батька і роду, проти мами й сестри. Зле вороже нашестя розбило родини, Але серце - за правду, якщо ти - людина. У скількох українців та кривава межа Ріже душу нестерпно, бо гостріша ножа!.. Біль стікає по стінах, зітхає хатина. Сивий батько не знає, чи має ще сина... |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
Хаос! Хаос! Хаос! Хаос! Хаос! Хаос! Дзвенькіт, звуків мішанина, Плутанина із думок. Фарб зухвалих мазанина, Глузду, логіки – струмок… ПРИСПІВ: Хаос! Хаос! Хаос! Хаос! Хаос! Хаос! Де те небо, де земля? Часом - неміч, часом – пафос… А… Все – у прірву, все – гнилля… Хаос! Хаос! Якось вирватись із кола, З гострих, лячних безнадій! Квола, тільки б ясночола, В покрові з яскравих мрій! ПРИСПІВ Хаос! Хаос |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
Кожна осінь – крок до повноліття Від дитинства й безклопіття крок. Вітер розгулявся в верховіттях Мабуть, теж готує нам урок. ПРИСПІВ: Листя розкидає, мов шпаргалки, Мов частинки літнього тепла; Повплітаєм їх у вишиванки, Осінь щоб забрати не змогла! Кожна осінь - це нові здобутки На дорозі по країні знань. Вітер знов збирає хмари в грудки, Щоб додати нам дощів-завдань. ПРИСПІВ: Листя розкидає, мов шпаргалки, Мов частинки літнього тепла; Повплітаєм їх у вишиванки, Осінь щоб забрати не змогла! Листя осіннє – то голограми Сонця проміння разом з дощем. Рік вечоріє, світ золотіє… Сум і надія – осені щем. Послухати: |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
Я спішу у Юність (двічі) І прошу Дитинство: «Ти пробач мені!» Та в свою майбутність (двічі) Заберу щасливі Безтурботні дні. ПРИСПІВ: Простираються квіти весняні, Мов доріжки в доросле життя, Що біжать у незвідані далі… Вже в дитинство нема вороття. Сонце зазирає (двічі) Радо надсилає Свій палкий привіт. Силу відчуваю, (двічі) Волю і наснагу Вдосконалить світ! ПРИСПІВ |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
ПРИСПІВ: ШІ, ШІ, ШІ, ШІ - Ай, розумник, молодчина! ШІ, ШІ, ШІ, ШІ - Не потрібна вже людина! Краще, швидше, бездоганно! Це – чудово! Чи... погано? Віршик в школі загадали - Сіли з ШІ і написали. І хоч віршик без душі, На "відмінно", бо від ШІ. ПРИСПІВ ШІ співає, ШІ малює, ШІ вже їстоньки готує, Грає в шахи, вишиває Та про все у світі знає. ПРИСПІВ ШІ уміє працювати. Не почав би керувати! Ще бракує президента - Штучного інтелігента. ПРИСПІВ Послухати: |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
Вітер стукає в двері і вікна, Огорта снігом ліс і садки. Закувала зима в кригу срібну Всі озера, річки і ставки. Наліпила тендітних сніжинок Завірюха-метіль снігова І тепер дістає із торбинок Й щедро землю усю засіва. ПРИСПІВ: Віхола сніг кружляє, Вітер на скрипках грає. Музика ця зимова Чарує землю і водночас . Кружляють в небі зорі Тихі й немов прозорі. Танцюють вальс казковий - Білих сніжинок тендітний вальс. Хороводять у небі хмаринки, А з них зірочки тихо летять. Це кружляють у вальсі сніжинки, Мов казковий легкий зорепад! Сріблом сяють зими подарунки – Кришталеві зірки чарівні, А мороз льодяні візерунки Виплітає на стиглім вікні. ПРИСПІВ Послухати:
|
|
музика Людмили Бояренцевої
|
Іде павучок по вузенькій стежинці, Іде павучок по тонкій павутинці. Іде обережно, іде несміливо, Тихенько зітхає: (Ох!), Мріє про диво. ПРИСПІВ: Він іде (Я іду) без мами, він іде (Я іду) без татка І тремтять від страху невеличкі лапки. Кожний з нас буває боязким, Покидаючи свій рідний дім. Як видно, уперше він вийшов із дому, І все, що він бачить, йому незнайоме. А сонечко світить і гріє ласкаво. Яке все цікаве! Яке все цікаве! ПРИСПІВ |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
Всі чомусь не люблять вовка: Виганяють із тусовки; Відвертаються лисиці - Кажуть, що бридкий! 5 ПРИСПІВ: Хоча найдобріша у світі У вовка (мене) невинна душа, Ніхто з хижим звіром дружити У лісі цім не поспіша. Всі мене лихим вважають І чомусь не поважають, Я ж не скривджу навіть муху - Бо завжди такий. ПРИСПІВ Сумно вию на зірки, Бо ніхто мене не любить. Я ж насправді не лихий, І за що мене судять? Тож віднині і надалі Буде рішенням моїм, Щоб жахалися усі Мене в лісі цім! Хто там вовка не боїться!? Всі віднині стережіться! Знаю я - таких замало! Злий я і страшний! ПРИСПІВ Послухати: |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
ШІ: Я розум нейронний, партнер у освіті, Для мене відкриті всі загадки світу. Не тільки програма, а й думка жива, В нейронних зв'язках виникають слова. ПРИСПІВ: Нейромережа — це сила і клас, ШІ вчиться за нас і працює для нас! Без жодних кордонів і зайвих думок Робимо разом в майбутнє ми крок! ЛЮДИНА: Без жодних обмежень веде він розмови, Дає нам поради в ділах побутових. Не модний театр, не потрібні книжки, Ми в ігри пограємо з ним залюбки! ПРИСПІВ ЛЮДИНА: Сьогодні ШІ поруч, а завтра — повсюди, І знає вже те, що не знають ще люди. ШІ: Кмітливість людини і розум машин — Веде до досягнення творчих вершин. ПРИСПІВ |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
Славні волонтери оберуть маршрут, В українське військо дрони привезуть. Дрон, над полем бою швидко наш лети, Неси перемогу, волю захисти! ПРИСПІВ: У-у-у, лети, народний дрон, Боронити рідний край! У-у-у, лети, народний дрон, Перемогу наближай! "Мавіки" літають бачать кожен крок, Крихітну шпаринку, кожний закуток, А "Пташки" прицільно вдарять у броню, Нещадно все знищать вихором вогню. ПРИСПІВ Наші дрони в небі, мов стрімкі орли, Ворогів побачать посеред імли. Вогонь коригують – і гатять гармати, Щоби окупантам в нас не панувати. ПРИСПІВ Послухати: |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
В небо злітають невидимі крила, Мов соколи, бачать усе навкруги - Це поєдналися розум і сила, Щоб не сховались від нас вороги. Хижі, стрімкі і готові до бою Дрони ударні до цілі летять. Техніку вражу разять, мов стрілою Хай окупанти від страху тремтять. ПРИСПІВ: Крила зі сталі, у серці відвага - Ворога нищать нещадним вогнем, Торують свій шлях до святої звитяги Воїни Сил безпілотних систем. Крізь дим, і хмари, й ворожі завади Упевнено «пташка» летить до мети. Де не задієш піхоту й гармати, Влучний удар завдамо з висоти. Хвилі морські розтинає невпинно Зграя "Магур" раз по раз в патрулі. "Вовки залізні" не знають пощади, Нищать ворожі вони кораблі. ПРИСПІВ Послухати: |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
Відкрита я й готова всіх почути, І радість, й біль сприймаю, бо жива. Але відлунням не бажаю бути, Тому пряма і гостра на слова. Мене весь час не треба «виправляти»: Годити всім — це втратити себе. Я все пройшла, аби собою стати Й дивитись вільно в небо голубе. ПРИСПІВ: Я не зручна комусь. І слава Богу. І не мовчу, коли в душі болить. Образи не бажаю я ковтати, Як моє серце з розпачу кричить. Я падала і знову підіймалась, Здолала все, щоб досягти вершини! Я щира і такою хочу бути, Бо я - така як є, бо я – людина! ПРИСПІВ Послухати: |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
Жила в моїм серці єдина надія. Про цю нашу зустріч я думав щоночі. І ось час настав. І здійснилася мрія... Тепер я вдивляюсь в твої сірі очі. Не можу нічого з собою зробити. Єдиний мій шанс - тож навіщо втрачати? Про більше не міг я і Бога просити. Так довго чекав, щоб тобі це сказати. ПРИСПІВ: У грудях моїх немов сонце палає, Коли ти зі мною знаходишся поряд. В душі ніби ніжна весна розквітає, А серце про щире кохання говорить. Ти - зірка яскрава, моє існування! До тебе безмежні палкі почуття. Це дійсно велике і справжнє кохання, Коли хтось дорожче тобі за життя! Ти стала для мене водою живою, У темряві промінь, що шлях осяває. Закохане серце не знає покою Бо поряд з тобою про все забуває. Свої почуття треба оберігати І не відкладати ні дня і ні миті. Я хочу коханій постійно казати: Для мене найкраща ти в цілому світі! ПРИСПІВ |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
Застигло навколо все в шані й покої. Країна своїх проводжає героїв. Від болі навкруг тільки тиша кричить, А в серці скорбота одвічна щемить. Вони воювали за правду і гідність, Їх подвиг назавжди запишуть у вічність, Бо кожний з них ціну сплатив немалу, І янгольський хор їм співає хвалу. Як свічка горить, так і вік наш минає. Хай душі героїв в раю спочивають. Господь їх приймає в едемських садах Й дарує їм спокій в небесних світах. Послухати: |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
Війнули крила в тиші мовчазній, Припорошивши світ зірковим пилом. І прилетів до мене янгол мій – Мій охоронець, вісник білокрилий. ПРИСПІВ: Мій Янголе, Прошу, обійми міцніше. Надію дай, Що люди стануть мудріше. Мій Янголе, Від зради мене збережи. Благаю, шлях До щастя мені покажи. Я бачила його в своєму сні, І тиша над Землею панувала. Мені співав він чарівні пісні, А потім зник, немов і не бувало.. ПРИСПІВ Послухати: |
|
музика Людмили Бояренцевої
|
Знову йду, як на сповідь у душу, І пірнаю в її глибину. Щоб на тверду дістатися сушу, Вгамувавши спокуси вину. Маю віру в благі сподівання Де лежить покаяння межа. І чим глибше мої поринання, Тим світліша й чистіша душа. Послухати: |
ЧОМУ У ПІВНИКА КОРОТКІ ШТАНЦІ?
(віршована п’єса-казка за мотивами казки Овсія Дріза)
Автор Сергій Бояренцев,
Музика Людмили Бояренцевої.
|
музика Людмили Бояренцевої
|
